Білірубін - це продукт розпаду гемоглобіну. Він має інтенсивний жовто-коричневий колір. У зв'язку з цим сам білірубін і продукти його метаболізму надають жовчі, калу і сечі відповідного забарвлення.
Гемоглобін - основна частина еритроцитів. Червоні клітини крові мають обмежену тривалість життя, яка становить в середньому 90-150 днів. Еритроцити зі зниженою життєздатністю розпізнаються клітинами ретикулоендотеліальної системи, поглинаються ними і розпадаються. В результаті розщеплення гемоглобіну утворюється непрямий (незв'язаний) білірубін, який потім циркулює в крові. За добу у людини розпадається близько 1% циркулюючих еритроцитів з утворенням 100-250 мг білірубіну.
Наступний етап трансформації білірубіну відбувається в печінці. Клітини печінки захоплюють його з крові, пов'язують з іншим метаболічним компонентом (глюкуроновою кислотою) і перетворюють в прямий, або зв'язаний, білірубін. Приєднана глюкуронова кислота надає білірубіну властивість розчинятися в рідині, що і дозволяє йому розчинятися в жовчі, після чого в її складі він спочатку виводиться в кишечник, а потім віддаляється звідти разом з калом.
У крові повинна знаходитися тільки невелика кількість непрямого білірубіну, що відповідає нормальному процесу транспортування цієї речовини з місць його утворення (ретикуло-ендотеліальної системи) в печінку. Однак на деяких етапах метаболізму білірубіну можуть відбуватися порушення обміну, при яких його концентрація в сироватці збільшується. Це називається гіпербілірубінемією (перевищення рівня білірубіну в крові). Якщо білірубіну в крові занадто багато, він може проникнути з кров'яного русла в навколишні тканини, що призведе до симптомів жовтяниці: жовтому відтінку шкіри, склер та видимих слизових оболонок.
Одиниці виміру - мкмоль/л
| Референтні значення: | |
| до 21 |