Загальний аналіз, клінічний аналіз крові - це один з найбільш часто виконуваних аналізів в медичній практиці. Сьогодні це дослідження автоматизовано і дозволяє отримати детальну інформацію про кількість і якість клітин крові: еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів.
Визначення показників клінічного аналізу крові дозволяє діагностувати такі стани, як анемія / поліцитемія, тромбоцитопенія / тромбоцитоз і лейкопенія / лейкоцитоз, які можуть як бути симптомами якого-небудь захворювання, так і виступати в якості самостійних патологій.
При інтерпретації аналізу слід враховувати такі особливості:
У 5% здорових людей показники аналізу крові відхиляються від прийнятих референсних значень (межі норми). З іншого боку, у пацієнта може бути виявлено значне відхилення від його звичайних показників, які при цьому зберігаються в межах прийнятих норм. З цієї причини результати тесту повинні інтерпретуватися в контексті індивідуальних звичайних показників кожної конкретної людини.
Показники крові залежать від раси і статі. Так, у жінок кількісні і якісні характеристики еритроцитів нижче, а кількість тромбоцитів вище, ніж у чоловіків.
Зазвичай це перший аналіз, який здає людина, коли проходить диспансеризацію або на початку будь-якої діагностики. Його застосовують для загальної оцінки стану здоров'я, діагностики анемії, запалення і безлічі інших параметрів.
Лейкоцити (WBC) - група клітин крові, що відрізняються за зовнішнім виглядом і функцій, для яких характерна наявність ядра і відсутність забарвлення. Лейкоцити утворюються в кістковому мозку і лімфатичних вузлах. Основна їхня функція - захист організму від бактерій, вірусів і чужорідних клітин. Лейкоцити виробляють антитіла, беруть участь в імунних реакціях, пов'язують і руйнують шкідливі агенти.
Підвищення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз) у крові свідчить про запальний процес, гострих інфекціях, частіше бактеріальних. Підвищення лейкоцитів не завжди говорить про хворобу - вони реагують на різні зміни в організмі. Наприклад, при стресі, вагітності, після фізичного напруження їх кількість збільшується.
Зниження кількості лейкоцитів (лейкопенія) в крові говорить про низький імунітет. Лейкопенія буває при деяких вірусних інфекціях (наприклад, грип, вітрянка, червоничка).
Існує п'ять видів лейкоцитів (лімфоцити, нейтрофіли, моноцити, еозинофіли, базофіли), кожен з них виконує певну функцію.
Еритроцити (RBC) - без'ядерний формений елемент крові, що містить гемоглобін, основною функцією якого є транспортування кисню і вуглекислого газу. Еритроцити складають основну масу формених елементів крові. Форма двоввігнутого диску забезпечує максимальне співвідношення площі поверхні до об'єму. Окрім участі в тканинному диханні, еритроцити виконують живильну (доставка поживних речовин до клітин і тканин), захисну (спроможність зв'язувати токсини і переносити на своїй поверхні антитіла) функції. Окрім того, еритроцити (гемоглобін) забезпечують підтримку кислотно-основної рівноваги в крові. Ферменти, які містяться в еритроцитах, каналізують життєво важливі біохімічні процеси. Еритроцити беруть участь і в процесі згортання крові. Середня тривалість життя еритроциту 90-120 днів. Старі еритроцити руйнуються в клітинах ретикулоендотеліальної системи, в основному в селезінці. Визначення еритроцитів проводять в рахунковій камері Бюргера з нанесеною сіткою Горєва і за допомогою лічильників або аналізаторів клітин.
Гемоглобін (HGB) - кров'яний пігмент, що являє собою складний білок, який складається із гема (небілкова простетична група) та білка глобіна і міститься в еритроцитах. Основна функція гемоглобіну - перенос кисню від легень до тканин, а також виведення вуглекислого газу з організму і регуляція кислотно-основного стану. В крові людини є декілька типів гемоглобіну. В ембріональному періоді виявляються фетальний - HbF (fetus - плід), дорослі - HbА1 і HbА2 (adultus - дорослий) гемоглобіни, які знаходяться в крові дітей і після народження. До кінця першого року життя в крові залишається в основному HbА1 - гемоглобін дорослого.
Гематокрит (HCT) - визначає обсяг крові, який займають в кров'яному руслі еритроцити. Цей показник виражається у відсотках.
Підвищення гематокриту відбувається, якщо збільшується кількість еритроцитів або зменшується обсяг рідкої частини крові, що буває при надмірній втраті рідини організмом (наприклад, при діареї). Зниження даного показника спостерігається, навпаки, при зменшенні кількості еритроцитів (припустимо, через їх втрати, руйнування або зменшення їх утворення) або при гіпергідратації - коли людина отримує занадто багато рідини (наприклад, при надлишковому введенні внутрішньовенних розчинів).
Як правило, рівень гематокриту відповідає кількості еритроцитів, однак це справедливо тільки для тих випадків, коли розмір еритроцитів в нормі. Якщо кількість еритроцитів нормального розміру збільшується, то підвищується і гематокрит. У випадках же великих або маленьких еритроцитів це не завжди так. Наприклад, при дефіциті заліза еритроцити зменшуються і гематокрит буде знижений, проте кількість еритроцитів в одиниці крові може бути в нормі і навіть трохи вище.
Середній об’єм еритроцитів (MCV) - це обсяг, що займає один еритроцит, вимірюється в фемтолітрах (fl). Розраховеється за формулою:
MCV = Ht x 10/RBC,
де Ht - гематокрит, %; RBC - кількість еритроцитів, х1012/л.
Спільно з іншими еритроцитарними показниками, розрахунок середнього об'єму еритроцита може допомогти в ранньому виявленні деяких процесів, що викликають анемію. Показник MCV багато в чому залежить від плазматичної осмолярності і загальної кількості еритроцитів.
Середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) - відображає середню кількість гемоглобіну в одному еритроциті. Розраховується автоматично аналізатором за формулою:
MCН = Hb/RBC,
де Hb - гемоглобін, г/л; RBC - кількість еритроцитів, х1012/л.
Він співвідноситься з MCV, кольоровим показником та MCHC. Зазвичай MCH в еритроциті є основою для диференціальної діагностики анемій, якы можна роздылити на на нормо-, гіпо-, гіперхромні.
Середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (MCHC) - показник насичення еритроцита гемоглобіном, на відміну від MCH характеризує не кількість гемоглобіну в клітині, а "щільність" заповнення клітини гемоглобіном. Розраховується за формулою:
MCНС = Hb x 10/Ht,
де Hb - гемоглобін, г/л; Ht - гематокрит, %.
Є найбільш чутливим показником при порушеннях утворення гемоглобіну.